НАДІЯ, і, ж.; у зверт. надіє.
1. сподівання на здійснення бажаного, приємного.
2. особа або предмет, на яку (на який) хтось покладається, сподівається, розраховує.
— сподіванка, мрія.
— Жити надією — дуже бажати здійснення чогось; Покладати надію (надії) — розраховувати на когось, щось.
— Бути при надії — бути вагітною, чекати на пологи.
— надіятися, надійний, безнадійний.