Наголос, у, ч.
1. Виділення, підкреслення певної думки, тези тощо в мовленні. — Акцент.
2. лінгв. виділення силою голосу або підвищенням тону певного звука чи складу в слові, а також знак, яким позначається таке виділення на письмі. — Наголошення, Наголосування.
— Наголошувати, дієприкм. Наголошуваний, Наголошений.