Навушник, -а, Ч.; у зверт. Навушнику, Розм. людина, яка займається доносами.
- Нашіптувач, шептун, кляузник.
— Навушничати.
Навушник, -а, ч., часто в мн. навушники.
Частина головного убору, яка закриває вуха.
Пристрій, який вставляється, прикладається або кріпиться до вух і дозволяє прослуховувати щось.
Навушник в інших словниках
| Навушник — Великий тлумачний словник сучасної української мови |