Набивати, аю, аєш, нелок., Набити, б'ю, б'уш, док.
1. заповнювати простір усередині чогось, щільно втискуючи. — забивати, напаковувати, начинати, розм. на-топтувати, напихати; (про зброю) заряджати.
2. за допомогою ударів прикріплювати предмет до чогось. — прибивати, насаджувати.
— набивальник, набивач, набивка, на-бивний.
3. ударами болісно пошкоджувати, завдавати болю.
4. соювати, знищувати велику кількість тварин, людей.
5. розбивати, роздрібнювати велику кількість чогось. — док. побити.
6. розм. швидко переводити текст у комп'ютерний друк. — набирати.
Набивати оскому: а) займаючись чимсь довго, утрачати до нього цікавість; б) дуже надокучати, набридати; Набивати руку — ставати більш вправним, умілим у певній справі; Набивати ц(ну — підносити в очах інших, показувати себе (когось) значнішим, ніж насправді.
— набивання.
Набивати в інших словниках
| Набивати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |