Міряти, яю, яєш, недок.
1. визначати величину чогось, порівнюючи з відповідною одиницею міри або безвідносно до неї. • вимірювати, обмірювати.
— □ вимірювати, міра, мірило, міряльний.
2. прикидати на себе одяг, взуття і т. п., визначаючи його підхожість. • примірювати.
3. перен. судити про щось, порівнюючи з певним зразком.
— Міряти однією міркою — підходити до різних людей, предметів, явищ однаково, без зважання на відмінності.
— Міряти поглядом — оглядати, оцінюючи.
— Міряти по собі (на свій аршин, на свою мірку) — оцінювати тільки зі свого погляду, порівнюючи з собою.
— □ міряння, обмірювати.
Міряти в інших словниках
| Міряти — Великий тлумачний словник сучасної української мови |