Міна — Тлумачний словник української мови

Міна, -и, ж. вираз обличчя в динаміці, що передає якесь почуття.

Вираз.

Міна2, -и, ж.

1. боєприпас із зарядом вибухової речовини та пристроєм для вибуху.

— замінувати, мінер, мінний, міношукач, мінування, мінувати.

2. снаряд для стрільби з міномета.

— міномет, мінометний, мінометник.