Мізинець — Тлумачний словник української мови

Мізинець, нця, ч.

1. П'ятий, найменший палець на руці, нозі.

  • «'б' Мізинця [чийого] не вартий — нікчемний порівняно з кимсь»

2. розм. найменша дитина в родині.

Мізйнний, Мізйнчик.