Мова, -и, ж.; у зверт. мово.
1. здатність людини говорити, висловлювати свої думки.
- Відібрало мову — людина втратила здатність говорити.
2. основний засіб спілкування і взаєморозуміння між людьми, сукупність загальноприйнятих у певному суспільстві знаків для називання дійсності та правил комбінування цих знаків у процесі вираження думок.
— А пряма мова — дослівно передане чиїсь висловлювання.
— Мовний, Мовник, Мовознавство.
3. манера говорити, висловлюватися.
— Говоріння, Мовлення.
4. те, що хтось говорить, чиїсь висловлювання.
— Вести мову — говорити; Знаходити спільну мову — розуміти одне одного, погоджуватися; Мова йде — говориться; Не може бути й мови — неможливо здійснити, не варто й говорити.
— Мовити.
Мова в інших словниках
| Мова — Великий тлумачний словник сучасної української мови |