Марш — Тлумачний словник української мови

МАРШ1, у, ч.

  1. Організоване пересування військ з одного пункту до іншого.
  2. Швидкий організований перехід великої кількості людей і техніки з одного місця в інше.
  3. Маніфестація, похід, процесія.
  4. Чітка, ритмічна хода.
  5. Марширування.
  6. Урочистий музичний твір із чітким ритмом.
  7. Сходи між двома майданчиками.

Марширувати, Маршовий, Маршовик; уживається також Марш- як перша частина складних слів, напр. Марш-кидок.

МАРШ2, виг.

  • Команда для початку руху строєм.
  • Розм. наказ відійти, піти геть, швидко рушити.