МАРНИЙ, а, е.
1. який не приносить результатів. • безплідний, безрезультатний, безуспішний, даремний, непотрібний, порожній.
2. який не має під собою реальних підстав. • безпідставний, даремний.
3. який не має суттєвого значення, справжньої цінності. • незначний, порожній.
— Марниця, Марність, Марно, Марнота, Марнування, Марнувати; уживається також Марно- як перша частина складних слів, напр. Марнослів'я.
Марний, а, е, розм. який має поганий, хворобливий вигляд; худий, блідий.
— кволий.
— марніти, марнішати.
Марний в інших словниках
| Марний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |