Марка — Тлумачний словник української мови

МАРКА, і, ж.

1. знак оплати поштових відправлень, різного виду зборів або свідчення контролю за якістю продукції; здебільшого має вигляд чотирикутної наклейки.

2. знак фірми, підприємства-виробника на товарах.

— штамп, ярлик.

Маркувати, маркування, маркувальний, маркувальник.

3. тип виробу, якість, що відрізняє групу виробів від інших.

— високої (найвищої, найкращої) марки — про якісний предмет, висококваліфіковану людину;

— під маркою чогось — прикриваючись чимсь, у вигляді чогось;

— тримати марку — залишатися на високому рівні в певній справі.

• ґатунок, знак, сорт.

МАРКА2, -и, -и ж. грошова одиниця Німеччини і Фінляндії (до 2002 р.).