Лійка — Тлумачний словник української мови

1. предмет у вигляді конуса з траскою, яким користуються для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування, а також для засипання в що-небудь сипких речовин.

— [лійкуватий], [лійкоподібний].

2. посудина з упаяною в неї траскою для поливання, для змазування мастилами деталей різних механізмів.

3. геол. вид підземних печер.

4. мор. черпак для виливання води.

— [коряк лійка] — невеликий вузькоплівковий фотографічний апарат.