Лід — Тлумачний словник української мови

Лід, льоду, ч.

1. вода, що під дією низької температури замерзла, перейшла у твердий кристалічний стан.

2. також мн. (льоди, ів). нагромадження крижин, суцільні маси замерзлої води.

Крига.

Льодовик, Льодохід, Льодовитий, Льодистий, присл. Льодисто.

3. про щось-небудь холодне, позбавлене душевної теплоти; хтось холодний, байдужий.

Льодовий.

Сухий лід — тверда вуглекислота, яку застосовують для охолодження.