Лігатура — Тлумачний словник української мови

Лігатура, -и, ж.

1. зображення одним письмовим знаком двох або кількох літер.

2. спец. домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості.

3. мед. нитка, якою перев'язують кровоносну судину і яку залишають у рані після операції.

Лігатурний.