Любий, а, е.
1. Який викликає любов до себе; дорогий та близький серцю; якого люблять.
2. Коханий; сповнений кохання.
3. У знач. ім. Любий, -бо́го, -у́, Люба, -бо́ї, ж. Той (та), кого люблять, кохають.
4. (Про гостя) Яким приємно провести час і на якого чекають.
5. У знач. ім. Любий, -бо́го, -у́, Люба, -бо́ї, ж. Уживається у звертанні як вираз фамільярності або зневаги.
— Любенький, присл. Любенько, Любо.