Лупліб, лупиш, недок.
1. обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо.
• лущити, лузати, облуплювати.
І здирати (шкуру, шкурку і т. ін.).
• білувати.
2. висиджувати (пташенят, курчат і т. ін.).
— Лупитися.
3. з кого, за що і без додатка, фам. брати, встановлювати непомірно велику плату, ціну.
• дерти, правити.
4. фам. сильно бити кого-небудь.
• лупцювати, духопелити, мотлошити, дсоасити.
5. уживається замість ряду дієслів на означення дії в її сильному, енергійному виявленні (напр.: їсти, стріляти).
Лупити в інших словниках
| Лупити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |