Лицар, я, ч. у зверт. Лицарю.
1. Іст. західноєвропейський середньовічний феодал, що належав до військово-дворянського стану; воїн з важким озброєнням і спорядженням.
2. Іст. вільний козак-запоро-жець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво.
— Лицарство.
3. Перен. самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь.
• Витязь, герои, звитяжець.
4. Перен. Розм. вихована, підкреслено чемна людина.
5. про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність.
Лицар серця чийого — чий-не-будь коханий.
— Лицарський.