Лад, Ладу і Ладу, Ч.
1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, все упорядковано, розміщено на своїх місцях. • порядок.
— Приводити до ладу — а) що надавати чомусь доброго вигляду, стану; б) (себе) надавати охайності своєму зовнішньому вигляду.
2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, згідно з певними вимогами, правилами.
3. У знач. присл. Ладом. Зрозуміло, ясно.
— Давати (дати) лад — а) кому, чому дбайливо доглядати кого-, що-небудь; доводити до належного стану; б) чому лагодити що-небудь;
— Іти на лад — а) налагоджуватися, ладитися; б) відбуватися, здійснюватися успішно;
— Ні ладу, ні складу — ні найменшого порядку, зв'язку.
4. Певним чином зумовлене розташування кого-, чого-небудь. • порядок. Ближній лад піхоти.
5. Спосіб, зразок, манера.
— На всі (різні) лади — усякими способами; по-різному;
— На один лад — на один зразок;
— На свій лад — по-своєму.
6. Система суспільного, державного устрою. • устрій, порядок. Суспільний лад.
7. Лінгв. Будова, структура (про мову). Граматичний лад.
8. Муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору.
— Ладовий.
9. Тільки мн. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів, а також клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів.