Кінець, нця, ч.
1. крайній пункт, межа протяжності чого-небудь у просторі або в часі, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; протилежне — Початок. У Кінці алеї. Кінець року.
- В обидва кінці — туди й назад;
- Кінців не знайти — ні про що не дізнатися;
- Кінці [у воду] ховити (заховати) — не залишати ніяких слідів злочину, учинку;
- Від початку до кінця — повністю, цілком.
□ Кінцевий, Кінцьовий, Кінчати, Безконечний, присл. Безконечно.
2. перен., розм. смерть, загибель.
3. канат для причалювання суден.
- Віддавати кінці — відчалювати від берега (про судна).
Кінець2, прийм., розм. на краю, край.
- Сидіти Кінець стола.