Куток, тко, ч.
1. місце, де сходяться внутрішні сторони предмета. Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Частина якогось місця, якоїсь площі.
□ Кутній.
— Із кутко в куток ходити (тинитися) — ходити в різних напрямках у приміщенні (розмірковуючи над чим-небудь, з нудьги, неробства, від хвилювання).
2. розм. місце проживання.
• Житло, Притулок.
// • Кут.
3. частина якої-небудь території, місцевості, країни тощо. Частина (кінець) села. Сховане від очей місце.
• Тайник.
□ Кутковий.
— Глухий куток — віддалена місцевість.
4. приміщення, місце, спеціально відведене для яких-небудь занять та відпочинку (в установі, школі і т. ін.).
Куток в інших словниках
| Куток — Великий тлумачний словник сучасної української мови |