КУНИЦЯ, і, ж. у зверт. Кунице.
1. невелика хижа тварина родини куницевих з цінним густим пухнастим хутром. // хутро цієї тварини.
— рідко Куни.
— Куницевий, Куничний, Куничий.
2. перен., нар.-поет. наречена.
Куниця в інших словниках
| Куниця — Великий тлумачний словник сучасної української мови |