Кувати, кую, куєш, недок.
1. надавати потрібної форми металу (переважно розжареному), б'ючи по ньому молотом або натискаючи пресом. — клепати. — обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що-небудь. — виковувати.
□ Кутий.
Ф Кувати вухналі (ухналі) зсоами, жарт. — клацати зсоами від холоду; Кинь залізо, поки [воно] гаряче — не марнуй часу, поспішай діяти за сприятливих обставин.
2. прибивати підкови (коневі). — підковувати.
3. перен. досягати чого-небудь наполегливою працею, зусиллями. Кувати перемогу. — формувати чийсь характер. Кувати характер.
4. у що і без додатка. заковувати (у кайдани, ланцюги і т. ін.).
□ Кування.
Кувати2, кую, куєш, недок.
1. (про зозулю) видавати звуки «куку».
— рідко Кукати, Кукукати.
2. перен., нар.-поет. (про зозулю) віщувати (довгі роки, щастя тощо), видаючи звуки «куку».
— Кування.