Круг, -а, ч.
1. мат. частина площини, обмежена колом. площа круга.
2. ділянка якоїсь поверхні, форма якої схожа на таку площину.
- Ф Круги літиють поред очима — в очах темніє від слабкості, втоми.
3. предмет, що має округлу, овальну або кільцювату форму. рятівний круг. шліфувальний круг.
— Круглий, Круглястий, Круглість, Кругліти, присл. Кругло.
Круг², прийм., зрод. уживається з назвою предметів, істот, біля яких з усіх боків щось відбувається, здійснюється тощо.
— навколо, навкруг, крувом.
— Круг пальця обвести (обкрутити) кого — обдурити, ошукати когось.