Кров, -и, ж.
1. особлива рідка тканина червоного кольору, що циркулює в замкнутій кровоносній системі людського або тваринного організму, забезпечуючи живлення його клітин та обмін речовин у ньому. Поет. кровиця, нар.-поет. кривавиця, перен. юшка.
— Кров'яний, Кров'янистий, Кров'янистість, Кров'-янити, Кров'яніти, Кривавий, Кривавити.
— А зараження крові — загальне інфекційне захворювання крові, викликане різними мікробами та їх токсинами; Замовляти кров — припиняти кровотечу, застосовуючи замовляння; Сходити (стікати, зійти) кров'ю — втрачати кров від поранення.
— Серце кров'ю обливається (обкипає) — хтось дуже сильно переживає, мучиться, страждає; [хоч] кров з носа — попри будь-які труднощі; Кров з молоком — про рожевовиду, здорову людину.
2. перен. людські жертви під час якого-небудь зіткнення, у війні, боротьбі тощо. Символіст. кровопролиття.
— Кров'ю здобувати (добувати) — а) досягати чого-небудь у боротьбі ціною великих жертв; б) добувати тяжкою, непосильною працею.
3. порода, породистість тварин.
4. перев. з означ., перен. про рід, походження, національність людини. / у спол. з присв. займ., розм. про близьких родичів (переважно дітей). Своя кров.
— Кровний, Кровність (до 3, 4 знач.). Волос крові — почуття кровної спорідненості з кимось.
5. з означ., перен. вдача, темперамент людини. Гаряча кров у когось.