Коцюба, й, ж.
1. знаряддя у вигляді залізного прута, зігнутого й розплесканого на кінці, для перемішування палива в печі й вигрібання жару, попелу.
— кочерви.
2. техн. довгий металевий прут з розплесканим у вигляді ложки кінцем для розмішування розплавленої сталі, чавуну в печі.