Короткий, -а, -е.
1. Який має малу довжину або протяжність (протилежне — Довгий). І Недовгий, Близький (про відстань, шлях). І Невисокий, Низький (про зріст). І Невеликий, Незначний обсягом, розміром (про твір, розповідь, лист тощо). А Коротка форма прикметника — форма прикметника, що має в називному (та знахідному) відмінку однини чоловічого роду нульове закінчення, а не —ий (напр.: Ясен, Дрібний, Повен).
2. Який триває недовго (протилежне — Тривалий). — Короткочасний. — недостатній за часом. — Уривчастий (про звуки, мову). — Швидкий, Рішучий (про дію, рух і т. ін.). — Стисло викладений, висловлений. — Небагатослівний. — Коротка пам'ять у кого — хтось швидко забуває, має погану пам'ять; Короткий розум — слабкий, обмежений розум.
— короткість, коротшати, присл. коротко.