Корова — Тлумачний словник української мови

Корова, і, ж., у зверт. корово.

1. велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка свійського бика (бугая), що отелилася.

— самка деяких інших парнокопитних тварин (лосо, оленя тощо).

А морська корова — вимерлий великий водяний ссавець ряду сиреноподібних.

— личить (ідб., пристало і т. ін.), як корові сідло — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.

2. перен., зневажл. про товсту, незграбну або нерозумну жінку.

Корівка, корівчина, коровина, корівник, корівник, корівня, коров'ячий.