Концерт — Тлумачний словник української мови

Концерт, у, ч.

1. Прилюдне виконання музичних (симфонічних, естрадних, хорових, сольних і т. ін.), а також літературних або хореографічних номерів за певною програмою.

Концертувати.

2. Жанр великого музичного твору віртуозного характеру для одного інструмента (рідше двох-трьох), що виконується в супроводі оркестру.

3. Поліфонічна вокальна або вокально-інструментальна музика, що спирається на зіставлення двох чи більшої кількості партій (співацьких голосів, органа, інструментального ансамблю).

Концертний, Концертовий.