Комин — Тлумачний словник української мови

Комин, а, ч.

1. Передня (нижня) частина димоходу селянської варистої печі.

2. Вогнетривкий канал для проходження диму з печі назовні. — Димохід.

3. Горішня частина димоходу, що виступає над дахом. — Димар, Вивід, Бовдур, Верх.

Коминок.