Комета — Тлумачний словник української мови

Комета

Ко́мета, -и, ж.

1. тіло сонячної системи, що має яскраве ядро і туманну оболонку, від якої тягнеться довга смуга світла, схожа на хвіст.

— Ко́метний, Ко́метоло́гія, Ко́метоло́г.

— розм. мітла, хвостата зірка.

2. невелике пасажирське судно на підводних крилах.

Комета в інших словниках

Комета — Словник чужомовних слів і термінів

Комета — Російсько-український академічний словник (А–П)

Комета — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31