Комбінація — Тлумачний словник української мови

Комбінація, ї, ж.

1. поєднання, взаєморозташування чого-небудь.

  • Комбінація з трьох пальців, жарт. — дуля.

Комбінувати, комбінування, комбінований, комбінаційний, присл. комбіновано.

2. складний задум, система прийомів, засобів для досягнення якоїсь мети.

  • Шахматна комбінація.

— присл. комбінаційно.

Комбінаційний.

3. жіноча білизна у вигляді сорочки на бретельках.

Комбіне.