Козак, а, ч.; у зверт. Козаче
1. В Україні у XV — XVIII ст. — вільна людина із кріпосних селян чи міської бідноти, що втекла на південні землі України та брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників, а також нащадки такої людини; у Росії XVI — XVIII ст. — вільна людина із кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк).
— Козацький, Козацтво.
2. У дореволюційній Росії з XVIII ст. — представник військового стану, уродженець Дону, Кубані та інших військових областей.
3. парубок, юнак, неодружений чоловік; молодецький, ставний парубок.
— Молодець.
4. розм. відважний, завзятий, хоробрий чоловік.
5. те саме, що козачок (у 3 знач.).