Кожух — Тлумачний словник української мови

Кожух, а, ч.

1. довга, не вкрита сукном шовкова з великим коміром, пошита зазвичай з овечої шкури хутром до всередини.

— Кожушина, кожушаний, кожухар.

2. техн. оболонка, накриття, футляр тощо для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів та їх частин.

— кожуховий.