Клопіт, -у, ч.
1. Неспокій, хвилювання через щось або когось. — На Клопіт чий — на шкоду, на біду комусь.
2. Заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання, здійснення. — Без Клопоту — без труднощів, не докладаючи зусиль.
3. Піклування про кого-, що-небудь. — Брати на себе Клопіт — створювати собі зайві ускладнення, братися за обтяжливу, марудну справу.
4. Обтяжливий, неприємний обов'язок.
5. розм. Певна справа, ділова потреба.
— Завдавати Клопоту кому: а) хвилювати, тривожити когось; б) створювати для когось труднощі; Не було клопоту — уживається для вираження незадоволення або як відмова зробити послугу комусь.
— туробта, тривога.
— клопітня, клопотнеча.
— тягар.
— Клопітний, клопіткий, клопітливий, клопітність, клопітливість, присл. Клопітно, клопітливо.