Кит — Тлумачний словник української мови

Кит

КИТ', а, ч.

Узверт. Ките.

1. найбільший морський ссавець, схожий на рибу.

— Китовий, Китолов, Кито-ловний, Китобій, Китобійний.

2. перен. про особу, що відіграє важливу роль у якійсь галузі чи сфері діяльності.

КИТ₂, у, у., розм. спеціально виготовлена в'язка речовина для замазування щілин і тріщин, що на повітрі твердіє.

— замазка.

Кит в інших словниках

Кит — Російсько-український академічний словник (А–П)

Кит — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31