Кетяг — Тлумачний словник української мови

Кетяг, рідко Китяг, а, у.

1. пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині.

Гроно, Китиця.

Кетяжистий, Кетяжбк.

2. волоть, волоття.