Катастрофа — Тлумачний словник української мови

Катастрофа, -и, ж.

1. несподіване лихо, подія з тяжкими, трагічними наслідками. — завибель, знищення, рсинaція.

Катастрофізм.

2. тяжке потрясіння, що стає причиною різких істотних змін у суспільному та особистому житті. Сімейні катастрофи.

Катастрофічний, Катастрофічність, присл. Катастрофічно.