Карлик — Тлумачний словник української мови

КАРЛИК, а, у.; у зверт. карлику.

1. людина, патологічно мала на зріст; низькоросла людина. • Ліліпут, куцан, куцак, коротун, недоросток (про чоловіка), Ліліпутка, коротуха (про жінку).

2. про неприродно маленьку рослину чи тварину. Орел-карлик. Сосна-карлик.

— Карликовий.

3. перен., з означ. про нікчемну, жалюгідну людину. Духовні карлики.

Карлик в інших словниках

Карлик — Словник чужомовних слів і термінів

Карлик — Російсько-український академічний словник (А–П)

Карлик — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31