Каолін — Тлумачний словник української мови

Каолін, у, ч. — біла вогнетривка глина, використовувана у керамічному виробництві для виготовлення порцелянових та фаянсових виробів, у паперовій, гумовій та інших галузях промисловості (від назви місцевості Каолін у Китаї).

— порцелянова глина.

Каоліновий.