Канон, у, ч.
1. церк. релігійна книга, правило, догмат чи обряд, піднесені церквою до рівня закону.
2. церк. церковні хорові пісні на честь свята чи святого.
3. перен. твердо встановлене правило, норма; нормативний зразок.
— канонічність; канонічний, канонізувати (до 1, 3 знач.).
4. муз. музична форма, побудована на повторенні тієї самої мелодії різними голосами, що вступають послідовно один за одним.
5. муз., род. а. струнний щипковий інструмент, подібний до цитри; поширений у Вірменії та країнах близького і середнього Сходу.