Камера — Тлумачний словник української мови
Камера, і, ж.

1. кімната або приміщення спеціального призначення.

2. порожниста внутрішня частина якої-небудь споруди, машини чи приладу.

Камерний.

2.1. А прихована Камера — кіно-, теле- чи фотознімання, що здійснюється непомітно для того, кого знімають;

Камера-обскура — світлоприймальний прилад у вигляді темної скриньки з невеликим отвором для проходження світла.

3. внутрішня гумова оболонка шини, м'яча тощо, у яку нагнітають повітря.