Йога, и, ж.
1. У філософських системах давньої і середньовічної індії — вчення і метод управління психікою, психофізіологією людини шляхом спеціальних вправ з метою самопізнання і звільнення від пут матеріального існування.
2. давньоіндійська філософська школа (виникла у II ст. до н. е.), за вченням якої душа може злитися з богом, досягти найвищого блага самопізнання і самозаглиблення.
— Йогівський