Зірка, и, ж.
1. небесне тіло, що становить собою скупчення розжарених газів, які світяться.
Доля, щастя, удача.
- Вірити у свою або чию [щасливу] зірку — вірити у свою або чию-небудь щасливу долю;
- Зірки з неба хапати (знімати, здіймати і т. ін.) — відзначатися неабиякими здібностями, розумом;
- Провідна зірка — про кого-, що-небудь, що визначає напрямок у розвитку, боротьбі і т. ін.;
- Народитися під щасливою зіркою — мати щастя у житті.
— зоря, поет., зоряниця, поет. зірниця.
2. перен. про дуже видатну прославлену людину.
3. геометрична фігура з гострокінцевими п'ятьма або шістьма кутами, розташованими по колу.
Відзнака, орден, який має форму п'ятикутної геометричної фігури.
— зірчастий (зірчастий), присл. зірчасто (зірчато).
4. світла пляма на лобі у тварин.