Зозуля — Тлумачний словник української мови

Зозуля, і, ж.; у зверт. Зозуле. поширений у Європі та Азії перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; відкладає яйця в чужі гнізда.

Нар.-поет., зигзиця, рідко зозулиця.

Зозулячий, Зозулястий.