Зникати, й ю, аєш, недок., Зникнути, кну, кнеш, док.
- Переставати існувати; згасати.
- Минути (про час).
- Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини).
- Пропадати невідомо куди.
- Зникати (зникнути) із свідомості (пам'яті і т. ін.) — забуватися повністю.
- Ховатися, ставати непомітним.
- Непомітно залишати якесь місце.
Щезати, пропадати, див. диватися, див. винути, див. гибати, розм. див. заподівитися; див. виводитися; див. вивітрюватися, див. випаровуватися, див. розчинятися, див. розтавати, див. танути, див. вигасати, див. угавати; див. відмирати, див. відживати, див. відходити (про абстрактні поняття); див. відпадати (про бажання, потребу в чомусь); див. тікати, див. утікати, див. відлітати; див. гаснути, див. загасати (поступово роблячись непомітним); див. поринути (ховаючись у масі чого-небудь).
— Зникнення, дієприкм. Зниклий.
Зникати в інших словниках
| Зникати — Фразеологічний словник української мови |