Змова — Тлумачний словник української мови

Змова, и, ж.

Таємна домовленість про спільні дії проти кого-небудь з метою досягнення якої-не-будь мети.

Змовір (зсл. звовір).

Змовлятися, Змовник, Змовницький, Змовництво.