Здержувати — Тлумачний словник української мови

Здержувати, ую, уєш, недок., ЗДЕРЖАТИ, жу, жиш, док.

1. зупиняти.

  • Мати силу тримати що-небудь.
  • Утримувати від яких-не-будь дій, вчинків.
  • Ф здержувати (здєржати) руку — утримувати себе від фізичної розправи над ким-небудь.
  • Здержувати (здєржати) язика — утримуватися від бажання сказати зайве.

— стримувати.

2. стримувати, ослаблювати вияв чого-небудь.

  • Приглушувати.
  • Здержувати (здєржати) серце — це виявляти почуттів; стримуватися.
  • Здержати слово (обіцянку) — виконати обіцяне.

3. витримувати натиск кого-, чого-небудь.

  • Здержувати (здєржати) атаку, (наступ і т. ін.) — не давати кому-небудь можливості атакувати, наступати.

Здержування, дієприкм. Здержуваний.