Замок, мка, ч. укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим муром.
— фортеця, палац.
Замок, мка, ч.
1. пристрій для замикання чого-небудь ключем.
На замку бути: а) бути замкненим; б) бути недоступним, добре охоронятися; Тримати під замком кого, що — старанно охороняти, надійно оберігати, суворо наглядати за ким-, чим-небудь; За трьомб (сі-момб) замкими — надійно, абсолютно неприступно.
— Запір, діал. колодка (замок, що висить).
2. застібка для одягу, браслетів, намиста і т. ін.
— Застібка.
3. техн. пристрій для з'єднання рухомих частин механізму, машини і т. ін.
4. У деяких видах вогнепальної зброї — пристрій, призначений для здійснення пострілу.
5. архіт. центральний камінь арки.