Закон, у, ч.
1. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Закон про середню освіту.
А поза Законом бути (перебувати, стояти і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів; Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої.
2. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки.
3. Зв'язок і взаємозалежність якихось явищ об'єктивної дійсності, що виявляються в певному порядку; закономірність. Закон відкритого/закритого складу.
4. Сукупність основних положень релігії, віровчення.
— Законний, Законність, присл. Законно.