Забіяка — Тлумачний словник української мови

Забіяка, -и, ж.; узверт. Забіяко

  • Той, хто любить битися, заводить, починає бійку. шибеник, розбіяка, колотник, задирака, задира, заводіяка.
  • Заст. Розбійник.

Забіякуватий, Забіякуватість, присл. Забіякувато